Договір оренди

В силу об'єктиних обставин договір оренди є одним із найбільш поширених і використовуваних договорів. Укладають його між собою як суб'єкти господарювання, так і фізичні особи. Саме цьому, в даній статті, я хотіла б коротко зазначити основні ознаки та особливості даного виду договору.

Основною ознакою договору оренди є передача однієї особою (орендодавцем) іншій особі (орендарю) майна у тимчасове володіння і користування (або тільки в користування) за плату. Серед основних особливостей даного виду договору можна виділити наступні:

  1. Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення сторонами угоди щодо його істотних умовах і не пов'язується з передачею майна орендарю.

Ця особливість має важливе значення, оскільки вже після підписання договору (або його нотаріального посвідчення) для сторін може наступати передбачена договором відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, в тому числі за непередачу майна в користування або несплату орендних платежів.

  1. На відміну, наприклад, від позички договір оренди завжди передбачає платність. При цьому сторонами договору має бути передбачений розмір та періодичність орендних платежів. Так, відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦКУ плата за користування майном за договором оренди вноситься щомісяця, проте сторони мають право передбачити й іншу періодичність внесення плати за користування майном. Проте саме лише вказання в договорі розміру орендної плати за певний період (наприклад, за рік) ще не може вважатися встановленням строку внесення плати за використання майна. Тому, як і з іншими договорами, багато чого буде залежати від конкретних формулювань договору, складеного нотаріусом.

  1. Договір оренди завжди є терміновим, майно передається наймачеві у користування на визначений строк.

Для окремих видів майна може передбачатися особливе правове регулювання. Так, наприклад, термін дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але відповідно до законодавства не може перевищувати 50 років (ст. 19 Закону про оренду землі).

  1. Предметом договору оренди може бути неспоживна річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первинний вигляд при неодноразовому використанні (обладнання, приміщення, автомобіль). Законодавством України можуть встановлюватися види майна, що не можуть бути предметом договору найму. В даному випадку може йти мова про майно, вилучене з цивільного обороту, а також речі з обмеженою оборотоздатністю.
  2. Основний обов'язок орендодавця за договором оренди – надати орендарю майно в стані, що відповідає умовам договору оренди і призначенню цього майна разом з усім його приладдям і та документами. Майно, здане в оренду, має бути передано орендарю в термін, передбачений договором. При невиконанні цього обов'язку орендодавцем орендар отримує право витребувати орендоване майно і зажадати від орендодавця відшкодування збитків, завданих внаслідок несвоєчасної передачі орендованого майна.

 Слід зазначити, що орендодавець не несе відповідальності за недоліки орендованого майна, які були ним обумовлені при укладенні договору оренди або були заздалегідь відомі орендарю. Не відповідає орендодавець також і за ті недоліки, які орендар повинен був виявити під час огляду майна чи перевірки його справності при укладенні договору або передачі майна в оренду.

 У всіх інших випадках відповідальність за недоліки, які перешкоджають використанню орендованого майна за його призначенням як повністю, так і частково, покладається на орендодавця.

Необхідними документами для укладення договора оренди є:

  • документи, що встановлюють особу та повноваження представника (у разі укладення договору юридичною особою або представником фіізичної особи за довіреністю);
  • документ, що підтверджує право власності на майно та його реєстрацію, якщо вона передбачена законодавством;
  • звіт про оцінку майна (або вартість майна вказується за домовленістю сторін);

документ про склад зареєстрованих осіб, якщо предметом оренди є квартира або будинок.

TOP
error: Content is protected !!